Хто такі Ha*HaBiBi?

У серпні до BURSA завітали в гості та на сет Ha*HaBiBi. Хто такі Ha*HaBiBi? Наташа Ганеліна — колишній арт-директор бренду Nina Donis, головний редактор «Афіші», арт-директор «Стрілки» і організатор вечірок в клубі «Солянка». Аня Айрапетова — колишня солістка синт-поп групи «Не твоё дело» і редактор журналу Wonderzine. Ну і, звичайно ж, Міша Політковський — діджей, звукових справ майстер і модель Гоші Рубчинського. Ми розпитали тріо про враження від Києва, що грає в них у навушниках та що ж таке Ha*HaBiBi.

Як вам гралося в BURSA?

Просто бомбейшн. Ми самі не очікували, але практично з самого початку сету стало зрозуміло, що ми з гостями на одній хвилі. Тому коли вечірка закінчувалася, то ми самі охали і засмучувалися не менш за людей. Обов'язково продовжимо наступного разу!

Які ваші враження від Києва?

Київ — це <3. Ми давно не зустрічали таких відкритих і душевних людей і стільки не їли! Тепер будемо витрачати весь вільний час на переписку з новими друзями і згадувати пиріжки з "Ярослави", борщ з "Зигзага" і BURSA Mule з “1818”. Чи стежите ви за нашим культурним життям?

Ми стежимо за тим, що роблять Давид і Міша на 20ft Radio, були раді з ними особисто познайомитися і зіграти, коли вони приїжджали до Москви і робили тижневий шоукейс в просторі "Ріхтер". Також стежимо за тим, що роблять Боря Степаненко, Слава Лєпшеев і Нойзар, з якими Наташа знайома з часів роботи в "Стрілці".
Ну і, звичайно, ми під враженням від української поп-сцени і українського відео-продакшна, вважаємо, що в Україні є окремий продакшн острів, де живуть тільки жінки з третім-четвертим розміром грудей, топлять лайнери, саджають Боїнги з танцюючими людьми на крилах, все в блискітках і рожевій димці.

Чому Ha*HaBiBi?

Наташа: У вересні минулого року я йшла спозаранку в Парижі через арабський квартал, слухала кабільський шансон, занурена в думки про дивні повороти моєї долі, її містичні жарти і велику та важку любов, що мучила мене. І побачила намет із солодощами Habibi, що з арабської означає "мій улюблений", "милий", і подумала, що все, що зі мною відбувається за останній рік — це повне Ha-Ha-Bi-Bi.

Звідки така любов до Сходу?

Наташа: Я народилася в мультикультурному Баку — в мені тече кров вірмен з Тегерана, кубанських козаків, польських і російських євреїв, росіян і білорусів. Дитинство я провела в Таджикистані, мій батько був власкором цього регіону, в кінці 80-х висвітлював події на Памірі і в Афганістані. Нашими сусідами були зірка таджицької футбольної команди "ЦСКА Памір" і танцівниця індійських танців, на яку я мріяла бути схожою. Щовечора вона брала мене в кінотеатр під відкритим небом дивитися індійське кіно, жахливо популярне в Душанбе в кінці 80-х. Літо я проводила або у бабусь в Баку, або у Варзобській ущелині на дачі другого секретаря комсомолу Таджикистану, або в гостях у власкора по Киргизії на Іссик-Кулі. Моїми найкращими друзями були два єврейських брата, Авнер та Ян, які емігрували в 90-их спочатку до Ізраїлю, а потім до Канади. Напевно, було б дивно, якби Схід не був основою мого світу і головним джерелом любові.

Як ви втрьох зрозуміли, що хочеться грати разом?

Наташа: Загалом, HaHaBiBi — це індійське кіно про розлучених в дитинстві дітей, кожен з яких володіє своєю супер силою, що знайшли один одного в зрілому віці, щоб протистояти темним силам.
Аню я знаю з її двох з половиною років, наші батьки працювали і дружили, а Аню я сприймала як молодшу сестру. Потім наші шляхи розійшлися, а коли Аня стала співати в групі «Не твое дело», і я потрапила на їх перший великий концерт в «Стрілці», я зрозуміла, що хочу зняти їм кліп. Кліп ми так і не зняли, групи більше немає, але з Анею ми знову не розлий вода.
А з Мішею я познайомилася три роки тому, зовні він нагадав мені мою рідну молодшу сестру, яка живе за кордоном. Я спочатку покликала його бути моїм асистентом в кліпі, а потім пограти разом на індійській вечірці, яку я робила на веранді Deep Fried Friends. На веранду нас більше не кличуть, бо нам було занадто весело, зате ми тепер граємо разом.

Навіщо ви це робите?

Тому що нам добре, легко і весело разом. Коли ми граємо — це як сеанс екзорцизму — все погане відходить, є тільки ми втрьох, ха-ха-ха і музика.

Як ви вирішуєте, чия черга ставити пластинку?

Наташа любить низький bpm і зазвичай вони з Мішею починають, а Аня швидкісна і її музичний вихід починається після 110 bpm.

Що у вас останнім часом грало в навушниках?

Наташа: Дорогою з Одеси до Києва я слухала останній альбом Pablo's Eye, він мене присипляв, а коли хотілося підбадьоритися, я врубала Sonic Youth.

Аня: Я останнім часом в тотальній депресулі і намагаюся контролювати цей стан за допомогою дискографії Еліота Сміта, а коли все-таки намагаюся себе розвеселити, то врубаю репчик. Останнім часом це альбом Lil Noid "Paranoid Funk".

Миша: Після вечірок перестав слухати музику в плеєрі.

Як виглядають ваші ідеальні луки для сету?

На Ані і Наташі має бути мінімум одягу, на Міші — чим більше, тим краще. А взагалі йому потрібна українська дружина, щоб відгодувала його нарешті.

Де ви мрієте зіграти так сильно, що готові були б за це заплатити?

На весіллі у Снуп Дога.