Я панк у рваних колготках

Ти часто буваєш у Києві. Є улюблені місця?

Місто я поки ще погано вивчила, бо в основному я пересуваюся по всяких локаціях, пов'язаних з музикою, або по квартирах друзів і готелям. Але недавно мене повели на недобудований похмурий міст. Кайф, що ми пішли вночі, і він явився наче готичний привид в тумані. Мені ця похмурість дико вкотила. Я люблю напівзанедбані споти, бруталізм, мрачняк. Ну і в Бурсі, так, з***** ь, звичайно. Це моє улюблене місце тепер.

В якому настрої ти найчастіше створюєш музику?

Все залежить від того, в якому стані я перебуваю. Якщо півроку я перебуваю в якомусь х ***ому, то, відповідно, в х***ому і пишу, і альбом виходить з відтінком туги, відчуженості. Багато пісень з попередніх платівок саме з таким вайбом. Майбутній альбом писався від зворотного, від феєрії життя, коли мене підривало, ковбасило, в хорошому сенсі прорвало. Тому він буде взагалі з іншим настроєм, він дуже зухвалий, життєстверджуючий, танцювальний, але не в сенсі позитивний, а потужний, дає тобі в е **** нік з першої пісні.

Якби не музика, чим би ти займалася?

Кіновиробництвом. Я провчилася на режисурі, це моя друга велика любов. Не обов'язково хотіла б бути на зйомках першою особою, мені було б досить пару років просто брати участь в реалізації чужих ідей. Для его, яке постійно вимагає все для себе, іноді корисно допомагати іншим в їх задумах, такі ось ліки.

Як ти зрозуміла, що переросла панк?

По-перше, я досі панк. Це світогляд і лайфстайл. Я панк у рваних колготах. В першу чергу, це виражається в ставленні до грошових моментів, напевно. Ти можеш бічувати спокійно. З 16 років моє ставлення до цього не змінилося. Мені приємно як в Бурсі проводити час, так і в якійсь задрипаній рюмочній. А якщо про музику, то років 10 тому була дуже розвинена хардкор туса, і я тягнулася до неї швидше через ідеологічні штуки. А щодо музики, панк — це тісний формат, не можна обмежувати себе одним жанром. На жаль, багато хто з цієї тусовки страждає такою хворобою, вважаючи, що тільки панк — це справжня музика, а все інше — попса. Тому мені стало там млісно, і я дійшла до того, що вміщує в себе всесвіт. Тобто, до електронної музики.

Що з повсякденного життя тебе надихає?

Шопінг! Жарт, шопінг мене вбиває. Мені подобається прокинутися зранку, увесь день попереду, я роблю свою улюблену радянську зарядку, тому що вона дуже душевна, включаю музон і готую сніданок. Це — чистий ранковий момент, коли ти ще не зашкварений інформацією з інтернету. Я навіть спеціально не залажу в мережі, поки не виконаю свій ранковий ритуал. Ще люблю гуляти по закинутих місцинах, з друзями або без.

У що ти віриш?

Хотілося б сказати, що в любов, але хз. Я вірю в віру. Як говорив Єгор Лєтов, без віри навіть цвях не можна прибити. Якщо є віра у людини, чи то віра в бізнес, чи то в Бога, в себе, в космос, якщо у тебе просто є якась віра, то вона дає тобі сили жити. Тому її треба постійно собі створювати.

Ким ви бачите себе через 5 років?

Мені не завжди хотілося б транслювати себе зі сцени. Постійно показувати себе і відкривати вимотує. Якби у нас сильно розвивалося кіно, то я б була композитором. Або може продюсувала б якихось молодих типів, мені здається, я відчуваю молодь. Хотілося б об'єднувати людей навколо якоїсь музичної ідеї.

Що значить бути справжнім собою?

Ти — є ти, коли знаходишся в стані спокою. У екзальтованому стані, коли весь палаєш чи то від радості, чи то у мінус йдеш, — це спотворює, мені здається. А коли ти в стані спокою, ти можеш транслювати щось. Хоча ні, в біснуванні ти — це теж ти в якійсь формі. Це питання, на яке ми все життя шукаємо відповідь. Може, коли ми вмираємо і переходимо в стан ембієнту. Там ми очищуємося від усього людського і просто пливемо в ефірі.

Компроміси чи боротьба до останнього?

Компроміси, але тільки з близькими.

Коли ти останній раз плакала?

Та якось останнім часом не виходить плакати.

Улюблена пора року?

Весна.