Екологічний урбанізм та озеленення як прикладне мистецтво

Ти давно займаєшся ландшафтом?
Не можу назвати себе ландшафтником, тому що я поки займаюся переважно кімнатними рослинами. Моя мама завжди тримала у будинку квіти, тому перші кроки у взаємодії з ними я робила з дитинства. Але коли я поїхала з рідного міста та почалася довга низка кочувань та переїздів, ця сфера діяльності якимсь чином випала з мого життя. І лише тоді, коли я знайшла новий будинок, я відчула гостру необхідність повернутися до неї.
Яким чином з хобі це перетворилося на роботу?
Після довгого періоду нерозуміння, чим мені займатися у житті, я просто поєднала три фактори - що я люблю, що я вмію та що буде затребуваним. За всіма параметрами мені підходило озеленення. Якийсь час я працювала садівником, але робота на відкритому повітрі часто передбачає велику фізичну витривалість, у тому числі - у зв’язку з погодними умовами. Так я повернулася до кімнатних рослин. BURSA, по суті, перший великий проект. І я дуже рада бути тут, тому що крім заняття улюбленою справою та втілення своїх ідей у реальність, це дає можливість відчути себе причетним до чогось набагато більшого.
Чим для тебе є рослини?
Я не сприймаю їх як елемент декору, скоріше для мене вони супутники, партнери. Я схильна наділяти їх людськими якостями, характером. Буває, не відразу спізнаєшся із рослиною, це відбувається немов на інтуїтивному рівні, та скільки б не доглядав за нею, вона погано росте. Іноді рослини навіть можуть ображатися і тоді потрібно заново налагоджувати з ними контакт, завойовувати довіру.
Звичайно ж, я розумію, що все можна пояснити виключно біологією, але мені більш приємно думати, що рослини мають зачатки свідомості. Коли щиро бажаєш, щоб квітка жила – вона відповідає тобі взаємністю. Займатися рослинами – це відразу ж бачити фідбек у вигляді нових паростків, квітів та загального вигляду рослини. Буває, якщо не встигнеш полити її та листочки опускаються, а потім поливаєш, то бачиш, як через час вони знову живі та пружні, і це є найбільшою подякою за твої труди. Мене це найбільше й приваблює. Вдома у мене багато рослин - хоча все починалося з двох горщиків фіалок, які я вирішила розводити,та до яких згодом додалася безліч інших квітів.
Фіалки це твої улюблені квіти?
Якщо брати форму, то найбільше я люблю ліани. А взагалі складно виділити щось одне, кожна квітка по-своєму прекрасна, тому я намагаюся вчитися взаємодіяти з різними видами рослин. Поки що, як не дивно, відносини не складаються з кактусами.
Взагалі у майбутньому хотілося б розширювати свої пізнання у цій сфері та супутніх їй галузях, зайнятися чимось більш глобальним, на зразок екологізації міського середовища, я бачу в цьому нагальну проблему - зараз місто несе в собі виняткову небезпеку для людей, які живуть у ньому, не кажучи вже про естетично-візуальну складову,
Як ти розумієш, які рослини - для яких інтер'єрів?
В першу чергу, я орієнтуюся на свої візуальні та композиційні відчуття, виходячи із загального дизайну. Окремий елемент інтер'єру, кольорова пляма, текстура - все це можна враховувати. Ну і звичайно ж, відповідні температурні та світлові умови - запорука здорового росту рослин.
Озеленення можна назвати мистецтвом?
Так, але скоріш прикладним мистецтвом. Воно не ставить питань, як інші види творчості, а просто супроводжує людину у її повсякденному житті, приносячи гармонію та умиротворення. Недарма ж навіть колір більшості рослин – зелений - є дуже приємним для людського ока.
Я знаю, що ти - ще й професійна модель. Як ти поєднуєш все це?
На даний момент усі мої сили - у проекті BURSA Hotel. А взагалі я сама собі тайм-менеджер, і начебто поки все вдається поєднати. Складнощі виникають тільки тоді, коли потрібно надовго виїхати, але зазвичай усе вирішується.
Я вважаю, що рослини - це велика відповідальність. Мені не подобається, коли люди говорять: «Слухай, а порадь яку-небудь рослину, за якою не потрібно доглядати». Навіщо тоді її заводити? Мені такий підхід не приємний, вони ж живі. Ніколи не займуся флористикою, тому що це передбачає роботу зі зрізаними квітами. З цієї ж причини прошу не дарувати мені букети - нестерпно потім дивитися, як квіти повільно вмирають.
Чому людство на довгий період відсунуло природу?
У світовому масштабі це питання до сих пір залишається актуальним - величезні природні масиви зводяться нанівець спільними зусиллями людства та діями конкретних організацій, а іноді й навіть конкретних персон. Індустріалізація, урбанізація, потреба використовувати простір як можна більш функціонально, що не завжди стає вигідним, як показав приклад з недалекого минулого: у другій половині ХХ століття на Заході було помічено, що в закритих, найчастіше офісних приміщеннях, де є великі маси народу , повітря накопичувало дуже багато шкідливих летючих сполук, через що люди, які знаходились у них, частіше хворіли, виявляли меншу продуктивність, що приносило великим корпораціям та уряду колосальні збитки. Вентиляційні системи не тільки не рятували ситуацію, а навіть її погіршували. Так виникло поняття «синдром хворого будинку». Було проведено безліч досліджень, результати яких показали, що розміщені у таких приміщеннях рослини значно покращують склад повітря та проблема була вирішена - рідко який офіс зараз обходиться без рослин. Але якщо брати до уваги звичайний, побутовий рівень - я думаю, що люди завжди прагнули якось прикрасити своє житло квітами і рослинами. Проблема завжди залишається на більш глобальному рівні.
У тебе є у Києві улюблені зелені зони?
Дуже люблю Китаївську Пустинь, незважаючи на те, що вона знаходиться у межах міста, там відчувається повна відчуженість від цивілізації та навіть якась стародавність зелених масивів. З більш публічних місць дуже подобається оранжерея у Національному Ботсаду - через велику кількість цікавих рослин і запаморочливо свіжого повітря. А взагалі, намагаюся частіше бувати у себе на районі на затоці, поки там ще дико та малолюдно, адже рано чи пізно він перетвориться на впорядковану набережну з асфальтними доріжками, дитячими майданчиками та кальяннимі.
Якби світ був одним рослиною, що б це було?
Це була б велика рослина дивної форми. Подібна до баобаба.